creativity.ua

Олена Гаврилюк, арт-директорка брендингового агентства Dozen

В агентстві Dozen ми часто робимо великі, довгострокові проєкти, такі як «Чумак», «Водный мир», «Флінт», «Жайвір», «Старт». Багато з них тривають не менше дев’яти місяців — це специфіка великих брендів з великим портфелем продуктів.

Проходить довгий період часу від початку розробки концепції до виходу продукту, і буває досить складно довго не бачити результатів своєї роботи. Продукту на полиці все немає, і здається, що ти нічого не робиш. Але коли твоя робота з’являється у великих магазинах і представлена довгими рядами, це компенсує тривоги і занепокоєння в період очікування.

З довгими проєктами у мене спочатку була проблема. Мені важливо отримувати результат швидко, такий у мене характер. Потрібно було перебудуватися, прокачати терпіння, і усвідомити, що результат насправді є кожен день, просто він інший. Побачити продукт на полиці — це остання точка результату, а розробити концепт, затвердити ідеї, зрозуміти клієнта, домовитись про правки — проміжні результати, й у великих проєктах дуже важливо постійно їх для себе відзначати. Акцентувати увагу на успіхах, на тому, що справляєшся з дрібними задачами.

Необхідно було подолати і свій внутрішній перфекціонізм, адже початкова концепція через рік і більше після створення може здаватися тобі вже не такою привабливою. Потрібно розуміти, що це теж нормально. Це не що інше, як показник творчого зростання. Було б сумно, якби я дивилася на свої роботи, які створювала 5 років тому, і говорила: «це була моя найкраща робота».

Важлива лінія в довгострокових проєктах — це взаємини з клієнтом. В агентстві безумовно велика частина комунікації йде через менеджера. Але я часто беру участь у ключових переговорах і презентаціях, мені дуже важливо почути ті півтони, які допоможуть розкрити завдання, зрозуміти точки болю клієнта. Постійно доводиться працювати над собою. Допомагати менеджерам задати правильні запитання. З багатьма клієнтами ми працюємо по кілька років і в мене виробляється емпатія. І вже швидко орієнтуєшся, чого хоче клієнт і як це зробити добре з творчої точки зору. Іноді клієнту складно висловити конкретно, що не подобається, і може повністю не подобатися персонаж, але після діалогу розумієш, що достатньо поміняти колір або деталі одягу.

Якісна взаємодія з клієнтом є великою цінністю тривалих проєктів. Таким чином ми побудували роботу і з брендом «Флінт», проєкт з яким тривав близько року, і з брендом «Чумак», з ними ми в Dozen співпрацюємо з 2011 року.

№1 Підтримка команди: ставити завдання, враховуючи сильні сторони колег
Втома від проєктів, як мені здається, частіше трапляється з фрілансерами, коли на одній людині лежить весь тягар творчої та адміністративної роботи. Захворів — і горіли твої дедлайни. Тому працювати в хорошій команді — велика перевага. Ми в Dozen завжди можемо один одного підтримати, підстрахувати. Якщо хтось втомився або з якихось причин видихнувся, колеги підхоплюють його завдання.

Ревного і егоїстичного відношення «це моя робота, нікому не віддам» у нас немає. Головне, щоб арт-директор грамотно розподілив завдання. У нас немає такого, що хтось заточений під один стиль або вид роботи. При цьому ми, звичайно, намагаємося розподіляти завдання таким чином, щоб розвивати або посилювати навички. Хтось більше любить працювати зі шрифтами, хтось робить круті фудзони, хтось сильний у графіці. Командна робота підсилює якість кінцевого продукту Dozen. З великими проєктами інакше і не можна. Арт-директор розробляє концепцію і, коли вона затверджена, над реалізацією одночасно працює кілька дизайнерів, особливо коли у портфелі бренду велика кількість лінійок, позицій і т.д.

№2 Перемикати увагу і рухатися
Складно сказати, коли може настати вигорання: на етапі створення концепцій або на етапі розшивки портфеля. Наприклад, у проєкті для «Флінт» 6 місяців зайняла лише стратегічна і концептуальна частина, а ще 6 пішло на реалізацію. При цьому важливо було зберегти якість у кожній новій упаковці, а на 30-й за рахунком починаєш втомлюватися і можеш не помічати деталей.

Тому важливо вчасно відволікатися і перемикатися. Це можуть бути прості рішення: встати і прогулятися, випити чай, поспілкуватися з колегами. Іноді можна відпочити, роблячи технічну роботу, наприклад, верстаючи технічні тексти на етикетку. За монотонної роботи настає свого роду дзен — можна просто зануритися в нього.

У мене втома настає не стільки від монотонної роботи, скільки там, де задіяний емоційний інтелект. Сидиш, не рухаючись, а мозок працює на повну. Навіть уві сні продовжуєш генерувати ідеї, тому такий сон майже не дає глибокого відпочинку. Потрібна фізична активність, щоб компенсувати інтелектуальне перевантаження: танці, спорт, піші прогулянки або навіть домашнє спа. 

№3 Не відпусткою єдиною: планування відпочинку і постійна турбота про себе
Відпустка допомагає просто відпочити, але вона не допоможе, якщо ти себе загнав. Відпустку потрібно брати не тоді, коли ти вже видихнувся, а коли відчуваєш, що починаєш втомлюватися. У робочому процесі потрібно використовувати будь-які способи відновлення. Я, наприклад, на роботі взагалі не переглядаю стрічку соцмереж, тому що всі ці начебто прості перегляди картинок — та ж сама мозкова активність. Навіщо витрачати дорогоцінні сили на те, щоб побачити, як хтось, наприклад, поїв у кафе?

Втома не з’являється раптово, вона накопичується. Тому важливо планувати свій час на роботу і відпочинок. Тоді можна вчасно відстежити, як і коли зароджується втома — у когось з апатії, у когось з роздратування або фонового невдоволення. Потрібно прислухатися до себе. Наприклад, коли ти втомився під час прогулянки, ти дозволяєш собі присісти на лавку і попити водички, відновити сили, щоб піти далі. Але ми рідко помічаємо, як втомлюємося на інтелектуальному й емоційному рівні, і працюємо на знос.

У тривалих проєктах, та й не тільки, дуже важливо не знецінювати свою працю, тому що тим самим виснажуєш себе емоційно. У будь-яких проєктах потрібно шукати ключові цінності, фіксувати їх, хвалити і підтримувати себе — це запорука збереження свого творчого ресурсу.